1-2 жовтня 2025 року викладачі кафедри обліку, аналізу і аудиту в рамках Шумпетерівського форуму взяли участь в організації ВОРКШОПУ «Професійний діалог: обмін думками та обговорення проблем вищої освіти».

У сьогоднішньому мінливому середовищі сфера освіти зазнає кардинальних змін, які відкривають нові можливості та, разом з тим, зумовлюють нові виклики.

Перша така можливість, вона же й виклик – це штучний інтелект, який мабуть можна порівняти із винаходом книгодрукування. Штучний інтелект – це вже не фантазія, а реальність. І головне питання сьогодні не у тому, "чи прийде ШІ в університети", а "як ми до цього підготуємося". За останній рік ChatGPT та інші великі мовні моделі спровокували безпрецедентну дискусію в академічному середовищі. Одні заклади освіти поспішили їх заборонити, інші – навпаки, почали активно інтегрувати. Те чи інше рішення залежить від того, якими будуть відповіді на цілий ряд питань. Як зберегти академічну доброчесність, коли студент може згенерувати роботу за лічені секунди? Як трансформується роль викладача – від носія знань до куратора навчання? Як розвивати технічну грамотність, коли ми самі ще не повністю розуміємо можливості цих інструментів? Які переваги  автоматизації рутинних завдань, миттєвого фідбеку, доступу до величезних масивів знань?

Іншим актуальним питанням, що пропонується для обговорення є  "Управління якістю освіти та акредитаційні процеси". Якість освіти – це конкретний результат, який отримують наші студенти, це їхня здатність успішно працювати та розвиватися після випуску, це репутація університету та довіра суспільства. І сьогодні ми можемо обговорити, як забезпечувати цю якість, як вимірювати її і чи не перетворилося управління якістю на самоціль?

Акредитаційні процеси проходять з метою забезпечення якості освіти.  Рейтинги, показники KPI – усі ці інструменти створені з благою метою. Але чи не занадто часто вони перетворюються на формальності, паперотворення, імітацію діяльності? Чи не витрачаємо ми більше зусиль на звітність, ніж на реальне покращення освіти?

Студентський фідбек, зовнішня оцінка, залучення роботодавців, моніторинг результатів навчання – це важливі інструменти. Питання в тому, як використовувати їх розумно, як зробити так, щоб вони справді працювали на покращення, а не були просто обов'язковою процедурою.

Особливо гостро ці питання постають в умовах автономії університетів. Як поєднати свободу з відповідальністю? Як забезпечити єдині стандарти, поважаючи різноманітність підходів? Як зробити внутрішній аудит не каральним механізмом, а інструментом розвитку?

І окремий виклик – це академічна доброчесність, яка є фундаментом усієї системи якості. Дистанційне навчання, ШІ-технології, зміна академічної культури – все це створює нові загрози для чесності, але й відкриває нові можливості для її забезпечення. Адже в кінцевому підсумку якість освіти – це не те, що написано в звітах, а те, що знають і вміють наші випускники. І саме це має бути в центрі всіх наших систем забезпечення якості.

Окрема тенденція вищої освіти - це "Міждисциплінарність в економічній освіті". Реальний світ не поділений на дисципліни. Економічні проблеми сьогодні неможливо вирішити, не розуміючи психології споживачів. Фінансові інновації народжуються на перетині економіки та інформаційних технологій. Успішні бізнес-стратегії вимагають знань з соціології. Чи відображено це у наших навчальних програмах?

Ринок (час) потребує економістів, які чудово знають макроекономічну теорію, і разом з тим розуміють, як люди насправді приймають рішення, фінансистів, які володіють складними моделями, і разом з тим вміють працювати з великими даними, менеджерів, які вивчили теорії управління, і разом з тим уміють застосовувати цифрові технології. Ринок потребує фахівців нового типу: фінтех-експертів, які однаково вільно почуваються в фінансах і програмуванні; поведінкові економісти, які поєднують економічний аналіз з психологічними методами; соціальних підприємців, які розуміють і бізнес-моделі, і соціальні процеси.

Сьогодні ми говоритимемо про практичні виклики міждисциплінарності. Як подолати "ізоляційне мислення"? Як організувати ефективну співпрацю між викладачами різних спеціальностей? Як оцінювати міждисциплінарні компетенції? Як забезпечити якість програм, які виходять за традиційні галузеві межі? Це не просто академічне питання – це питання конкурентоспроможності наших випускників. Роботодавці все частіше шукають не вузьких спеціалістів, а людей з широким баченням, здатних працювати на перетині дисциплін.

У творчій атмосфері учасники воркшопу обговорювали вищеокреслені проблеми і дійшли до конструктивних висновків.